Останні декілька місяців кожен день ми сприймаємо в числах: скільки захворіло, скільки померло та скільки одужало.

Лічильник крутиться, змінюючи цифри, порядок, кількість. Та важливо усвідомити, що кожна одиниця – це ще одне життя. Перерване, втрачене або врятоване.

Вони були нами

Замість статей, фотографій чи зображень, які зазвичай з’являються на головній сторінці The New York Times, у неділю, 24 травня, на шпальті був лише список: довгий, змістовний, сумний перелік людей, життя яких було втрачено пандемією коронавірусу.

“Це не просто імена зі списку. Вони були нами”, – з таких слів починається присвята жертвам пандемії. Далі вказані імена, прізвища, вік, місце проживання та короткий опис або рід занять тисячі померлих від коронавірусу пацієнтів.

Симона Ландон, помічник редактора графічного відділу, хотіла представити номер таким чином, щоб передати як неосяжність, так і різноманітність втрачених життів. Усі медіа світу місяцями щоденно описували пандемію коронавірусу. Але Симона та її колеги усвідомили, що серед широкої читацької громадськості є деяка втома від нескінченних даних та цифр. 

“Станом на ранок виходу тиражу, понад 97 000 людей в США стали жертвами пандемії. Ми знали, що ми наближаємося до цього сумного числа. Ми знали, що має бути якийсь спосіб спробувати усвідомити його. Ця тисяча осіб – тільки один відсоток зі списку померлих. Розміщення 100 000 крапок або наклеєних фігур на сторінку  насправді не дуже говорить вам про те, ким були ці люди, про життя, яке вони жили, що це означає для нас як країни”, – поділилась Симона. 

Для створення проекту The New York Times склали список майже 1000 людей, а команда редакторів та три журналісти-аспіранти читали некрологи з великих та малих газет по всій країні, щоб знайти фрази, які якнайкраще передали індивідуальність кожного з загиблих. 

Газета також опублікувала онлайн версію списку, де окремо зображено кожного з майже 100000 жертв. Інтерактивна сторінка на сайті The New York Times дозволяє глядачам прокручувати список хронологічно, починаючи з середини березня, і побачити імена та короткий опис лиш деяких з загинувших. 

Чому це варте уваги

Сумно визнавати, та шок від збільшення хворих пройшов, і ми, переважно, сприймаємо нові числа та статистику з спокійним усвідомленням того, що все погано. Так, це дивно, але правда. Нам досі прикро, але ми не бачимо за кожною цифрою – ще одну людину, особливо, якщо це не стосується нас конкретно.

Тому побачивши першу сторінку The New York Times, не варто сприймати її як ще один список. Це 1000 життів зібрані в один короткий, але такий змістовний рядок:

Патриція Доуд, 57 років, Сан Хосе, аудитор в Кремнієвій Долині…

Меріот Крюґер, 85 років, Кіркленд, пра-прабабуся з легким сміхом…

Фред Уолтер Ґрей, 75 років, любив, щоб бекон та оладки були хрусткими…

Тисячі згадок у міжнародних та регіональних медіа, репости в соцмережах та згадки в особистих розмовах – The New York Times змусили весь світ задуматись щодо ваги кожного втраченого життя.

Репортер Washington Post Лена Сун, яка зазначила, що її мати була серед імен, висловила подяку Times за те, що “пам’ятає людей, які стоять за цими номерами”.

Особливу увагу варто приділити онлайн-версії переліку некрологів. Кожна фігурка, намальована від руки в, здається, безкінечній хронології смертей, не подібна до будь-якої іншої. Їх неможливо порахувати, вони такі непримітні, але, водночас, особливі. Не важко помітити, що зібрані The New York Times короткі описи 1000 жертв пандемії – лиш крапля серед безлічі неописаних історій.

Наприкінці вказані всі джерела, звідки журналісти NYT збирали інформацію для цього проекту. Сотні газет, онлайн-ресурсів та місяці кропіткої роботи – все для того, щоб ми усвідомили, наскільки важливим було кожне втрачене життя. 

Зупиніться та познайомтесь з ними: посміхніться з шукачів пригод, помилуйтесь люблячими бабусями, надихніться ветеранами, які змогли пережити війну, та не побороли хворобу.

Інколи самих чисел недостатньо, щоб зрозуміти та прожити те, що відбулось.

 

Ознайомитися із проектом можна тут – перехід на сайт The New York Times

 

Читати більше: