Щодня мільйони людей по всьому світу пишуть історії – історії свого життя у різних жанрах і стилях.

Створюють сценарії до майбутніх подій, де є місце романтиці, фентезі, драмі і комедії. Так, здебільшого неусвідомлено, народжується картина світу, і у кожного вона своя, точнісінько, як і відображення у дзеркалі, яке транслює лише те, що ми показуємо. Саме тому справжнє письменництво – це свого роду формування усвідомленої реальності, в якій можливо все, що потрібно вам. 


Оксана Шпортько,
спеціаліст з розвитку креативного мислення, письменниця, 
засновниця Дитячого письменницького клубу 

У Дитячому письменницькому клубі або як його ще називають – гурток казкотерапії, який уже декілька років працює у Центральній бібліотеці імені Т.Г. Шевченка для дітей м.Києва, ми з дітьми пишемо і фантазуємо outside the box. 

Зважаючи на вік письменників, 6-12 років, наш літературний жанр – епічний (казки і притчі). Діти сміливо створюють найнесподіваніші сюжетні лінії, а коли хтось запитує: «Хіба таке можливо?» – впевнено відповідають: «У казці можливо все!».

В умовах карантину ми не тільки продовжили наші заняття, але й вирішили проводити їх в онлайн-режимі двічі на тиждень по 1,5 години, та започаткували дитячий письменницький онлайн-марафон #stayathomewritestories, який тривав з 31 березня по 19 квітня. Онлайн-формат дозволив нам проводити час в ізоляції продуктивно та творчо, а ще став дуже практичним рішенням. Адже усі бажаючі могли долучитися до марафону дистанційно. З нами були на зв’язку наші вихованці з-за кордону, наприклад, Анна Костів, котра мешкає в Англії, і тепер, завдяки інтернету, може створювати казки онлайн та спілкуватися з юними письменниками-однодумцями. Інший наш учасник – Кирил Шульгін виходив в онлайн навіть з лікарні.

Ідея марафону #stayathomewritestories – це 6 історій за 20 днів. За цей період діти написали казки за мотивами творів відомих казкарів світу. 

Так вони продовжили теми: 

  •  правди і неправди, за казкою Джані Родарі «Планета Правди» з циклу «Казки по телефону»; 
  • як побороти страхи перед невідомим за казкою Сіндбад-мореплавець (2 подорож); 
  • як обрати своє призначення і йти своїм життєвим шляхом – «Зайчиха Шутиха і її пеньок-зубоскал» зі збірки Джоан Роулінг «Казки Барда Бідля».

Загалом за три тижні роботи ми зібрали 40 казок і малюнків, неповторних, кожні зі своїм змістом і мораллю. У дитячої мудрості є чому повчитися, хоча б безпосередності і вмінню творити добро з відкритими очима і серцем, спраглим до нових ідей, зустрічей та подій. 

Я вболівала за кожного учасника, адже для мене всі, без винятку, заслуговують на перемогу – Ліза Тельчарова, Поліна Гачечіладзе, Маша Батечко, чудові казкарі Дирови – Христофор та Самуїл (наш найменший письменник, йому всього лише 6 рочків), Андрій Софронов, Женя Матвійчук, Іра Гейчук. 

Нам всім було нелегко обирати переможців, тому ми запросили до журі редакцію «PRO Ідеї. Головні новини маркетингу», котрі охоче підтримали ініціативу з розвитку креативності та письменництва і виступили інформаційним партнером онлайн-марафону #stayathomewritestories. Цим самим зробили неймовірний подарунок юним письменникам – подарували свою «хвилину» слави, адже для кожного митця найважливіше – аби його роботу побачили люди. 

Наприкінці, хочеться щиро подякувати нашим партнерам, учасникам, а також батькам, які увесь цей час були поруч, допомагали, налаштовували онлайн-кімнати, підтримували дітей і з цікавістю спостерігали за заняттями і успіхами своїх фантазерів. 

Тож, знайомтеся!

3 переможці дитячого письменницького онлайн-марафону #stayathomewritestories

Казка «Як знайти тигра-слона з іклами-шаблями»

Христофор Диров
9 років, учень 3 класу

Жила на світі дуже вперта людина, бо все вміла доводити до кінця. Жодного разу не кидала щось на півдорозі. Дізнався про це король і викликав впертого чоловіка до себе в палац та й каже: 

– Знайди мені тигра у вигляді слона з іклами-шаблями. 

Здивувався чоловік, де ж такого шукати та чи є він взагалі на світі? Робити нема чого, погодився, тільки попросив у короля 10 років на пошуки. Король не заперечував і відпустив настирного дивака на усі чотири сторони світу. 

Пішов чолов’яга, бачить старий на дорозі стоїть. Він його і запитує, де ж шукати таку дивну істоту. Той відповів, що коли дасть він половину своєї винагороди, тоді скаже. Чоловік погодився. Старий йому й каже, що шукати треба на краєчку світу, там є велетенська гора, де і живе ця істота.

Чоловік пішов. Довго блукав туди, сюди, ніяк не міг зрозуміти, де ж той край світу і чи є він взагалі? Аж до південного полюсу дійшов, ніяк знайти не міг, вже й три роки минуло і все нічого. Чоловік навіть плакати почав. 

Зустрівся йому іще один старець. Він і його запитав, де ж шукати велику гору? А той відповів, що, мовляв, не знає і треба запитати у його брата, що живе у будинку з вухами зайця. 

Віднайшов чоловік цей будинок. Запитав у старого. Той сказав, що не знає, і відправив до свого брата, що жив у будинку з рогами. Прийшов чоловік до цього будинку, знайшов старого і запитав про тигра-слона. Старий йому і каже, що багато див бачив на світі і це чудо бачив, але не деінде, а на краю місяця.

Здивувався чоловік. Що ж тепер робити, як на місяць потрапити? Аж раптом пригадав він, що у нього є друг, який робить дивні речі, що літати у космос можуть. Прийшов до нього, розказав все, як є, і той друг йому і каже, що давно вже змайстрував чарівний стілець, який вмить направить подорожнього на місяць. 

Сів чоловік на цей стілець і незчувся, як на місяці опинився. Там він часу не гаяв. Швиденько відшукав тигра-слона з іклами-шаблями. Та й аж раптом збагнув, що стілець їх обох не витримає і удвох вони цей довгий шлях не подолають. 

Почав він шукати фрукти, сік яких робить предмети міцними. Взяв сік гранату, проте це не допомогло, стілець все одно не міг витримати тигра-слона. Тоді він знайшов яблуко, яке зменшує предмети. Зменшив він тигра-слона. Зловив іще пташку золоту, неймовірної краси, сів на стілець і помчав додому. 

Хлопця, який дав йому чарівний стілець, він віддячив золотим пір’ям чарівної пташки. Відшукав старого і дав йому золоту пташку, бо він не казав усієї правди. Нарешті час настав постати перед королем. Взяв він груші, які прихопив з місяця і які робити предмети великими. Тигр-слон вмить став велетнем. 

Прийшов чоловік до короля і явив йому свою знахідку. Король був шокований, але угода є угода. Віддав він чоловікові півцарства свого та півпалацу. 

Казка «Пацючок Пік»

Кирил Шульгін
10 років, учень 3 класу

В одному місті народився жахливо цікавий, допитливий, спритний, дуже кошлатий і кострубатий пацючок. Йому було все цікаво і дивно в цьому світі. Особливо йому подобалося підслуховувати чужі розмови, бесіди, суперечки – так він дізнавався багато чого нового. Коли він підріс, то зрозумів, що люди не завжди говорять правду, особливо діти. Діти так багато всього вигадували і розповідали, так багато побрехеньок і це було так весело, що пацюк вилазив зі своєї нірки, завмирав і слухав. Діти спочатку дуже лякалися, цієї незвичайної і кудлатої істоти, але потім звикли і подружилися.

З дорослим було зовсім по-іншому і складніше. Коли дорослі говорили неправду, вони ставали дуже серйозними і вигляд у них був жахливо дурний. Пацючок дуже хотів їх розвеселити, він вилазив зі своєї нірки, починав сичати і пищати. Дорослі дядечка і тітоньки лякалися кудлатого і починали голосно кричати, а тітоньки верещати. А-А-А аааа. Пацючку здавалося, що вони так веселяться, і йому було дуже весело дивитися, як вони стрибають і видають такі незвичайні гучні звуки. Він сичав і пищав: “Пік, пік, пік”. Так містом рознеслася новина, що в місті з’явився щур-правдолюб Пік, який приходить до того, хто бреше і обманює.

Дорослі стали говорити неправду тихіше й тихіше, і з побоюванням озиратися, але у пацючка був особливий нюх на неправду і брехунів, і він з’являвся в найнесподіваніший момент.

Коли говорили неправду по телевізору, телеглядачі могли побачити в куточку екрана щурячий хвостик, і всі розуміли, що це Пік. Коли неправда звучала по радіо, то радіо починало шипіти, як ніби йшли перешкоди – це теж був Пік. Коли неправда з’являлася в інтернеті, тоді вискакував рекламний ролик, як Пік шипить. 

Через деякий час в місті люди зовсім перестали брехати.Неправди ставало все менше і менше, і її говорили все тихіше й тихіше. Це стало просто непристойно, немодно і негарно. Нікому не хотілося зустрітися з цим кошлатим і шиплячим пацючком.

Тільки діти і дорослі, які не подорослішали, все ще вигадували різні неправди, казки й нісенітниці, смішні історії, але це було весело. З Піком вже багато хто подружився, і його перестали боятися.

Казка «Пригоди Ельфа»

Женя Матвійчук
11 років, учениця 4 класу

Ельф Макс гуляв лісом. Раптом він побачив стіл. На ньому лежав тортик з написом “з’їж мене”. Він з’їв і став чихати сніговичками. Чихав-чихав і припинив. Пішов далі, бачить стоїть інший стіл, а на ньому пляшечка з написом “випий мене”. Він випив і став товстим. І таким, що вже й дихати було важко. 

Ельф почав кликати на допомогу. Його почула чарівна фея. Вона допомогла йому, повернула йому колишній вигляд. 

– Але тепер виконай моє бажання, – сказала фея. Ось тобі мапа, знайди королеву лемурів і запитай її, чи дасть вона одного мені?

Ельф відправився на пошуки королівства. На шляху йому зустрілася велика змія, яка не давала йому пройти вперед. 

Макс не здавався, витримав випробування і змій відступив. Він зустрів королеву лемурів, привітався з неї і попросив лемура. Вона погодилася, але натомість сказала: 

– Виконай моє бажання. 

– Яке? – поцікавився Макс. 

– Знайди мені ящірку. 

– Добре, – погодився той.

Пішов Макс на пошуки. Знайшов ящірку. Це виявилася різнокольорова королева ящірок. Вона подивилася на нього очима, сповненими надії і попросила:

– Не забирай мене, я тобі іншу віддам. 

– Добре, – сказав Ельф. 

Взяв іншу ящірку і відправився до королеви лемурів. Та взяла ящірку і віддала в обмін лемура. Ельф взяв лемура і приніс його чарівній феї. Та зраділа, подякувала і дала Максу чарівну цукерку. 

Ось так юні письменники розбивають усі кліше про нове покоління. Насправді, воно творче і прекрасне. У наші дні письменники передають свій талант та працюють з дітками, розвивають їх світогляд, креативність, надихають та заохочують вірити. 

Редакція “PRO Ідеї. Головні новини маркетингу” запрошує рекламні та креативні агенції підтримати Дитячий письменницький клуб та надати талановитим юним письменникам можливість бути залученими у справжні креативні проекти. Діти – наше майбутнє! 

Читайте більше: